ТЕМА:

Mark пише:

5. добавить dconf-editor и gconf-editor

Стосовно Gconf-editor – я трохи поспішив. Річ у тім, що в Ubuntu конфігурація гілок не така, як у Fedora-MATE-Compiz. Я ж просто відкрив Gconf-editor, переконався що він працює, і закрив, лише ось зараз ретельніше на нього подивився. Тому – Gconf-editor додавати не потрібно, в Ubuntu він мало що може зробити. Вибачаюся за незручності, наступного разу буду уважнішим.

Якщо немає заперечень, то у мене ще дві пропозиції:

1. Додайте, будьласка, в дистрибутив застосунки «UKUU» та «BleachBit»;

2. Розгляньте, будьласка, можливість заміни «Transmission» на «Deluge». Це не важливо і не терміново, швидше інформація для роздумів. Річ у тім що для незрячих «Deluge» краще доступний, ніж «Transmission», та й серед зрячих людей досить багато, наскільки я можу про це судити, використовують саме «Deluge». З власного досвіду знаю, що «Deluge» більш передбачуваний, і більш налаштовуваний. З налаштуваннями це відразу помітно, тож на цьому я зупинятися не буду; А от стосовно передбачуваності дам деякі роз'яснення. Коли я останній раз використовував «Transmission», то спостерігав наступну ситуацію: не зважаючи на те що я вказав завантажити лише окремі файли з роздачі, у теці з завантаженими файлами були також присутні частково завантажені файли які мені не потрібні (з розширенням «part»), а іноді ці не потрібні файли взагалі завантажувалися повністю. Я також знаю про те що особливість протоколу така, що в принципі не дозволяє повністю відсіяти файли, які користувач позначив як ті, що завантажувати не потрібно. Але тим не менш – «Deluge» завантажує торенти в таких випадках значно чистіше; І користувач може бути точно впевнений у тому, що в теці з завантаженими файлами не буде нічого зайвого.
І ще, трохи про доступність для незрячих: у «transmission» для «Orca» не доступні назви торентів. Доводиться отримувати цю інформацію, йдучи на деякі хитрощі. Скажімо – потрібно відкривати властивості торента, щоб там прочитати його назву. Ну а з «Deluge» все простіше, він взагалі майже стовідсотково доступний.

здравствуйте!
столкнулся со следующей проблемой:
не могу поставить систему в uefi режиме. ставится только в режиме загрузки с биоса. с флешки в uefi грузится, установщик uefi раздел видит, сама установка проходит вроде нормально, а загрузиться в установленную систему не могу. при загрузке машина в одних случаях пишет grub rescue и ничего больше (сделать там тоже вроде ничего нельзя). в других случаях на экране появляется чёрточка и всё. сам я незрячий, а сообщения при загрузке описал настолько точно, насколько смог (человек, который мне их читал, плохо понимает в компьютерах). при выборе моего винчестера в загрузочном меню машина тоже не грузится. утилита boot-repair не смогла исправить загрузчик, когда я запустил её после установки на живой системе. надо сказать, что обычная ubuntu тоже не ставится. винчестера в машине два, система ставится на первый, других систем на машине не установлено.
буду благодарен за любую помощь.

возможно, следующая информация тоже важна для решения моей проблемы:
интернет у меня привязан к mac-адресу. вроде где-то писали, что загрузчик для uefi система докачивает из сети. интернет у меня в живой системе работает и пакеты устанавливаются, но как оно работает во время установки, я не знаю. после установки система обновляет в т.ч. ядра и другие обновления безопасности, из чего я делаю вывод, что, несмотря на установленные флаги, во время установки обновления не скачивались.

Mark пише:

2. добавить утилиту keyboard-reconfigure

Ми, з користувачем artemiy з'ясували, що метод налаштування клавіатури на базі «Keyboard-configuration» є не надійним. Після налаштування, це іноді працює до першого перезавантаження, а потім знову злітає.., а іноді просто злітає, без будь-яких очевидних закономірностей.
Мої дослідження показують, що надійнішого способу налаштувати клавіатуру, ніж із під Англійського інтерфейсу «MATE», на даний момент немає.
В принципі – «MATE» використовує базу даних конфігурації для зберіганя налаштувань; Тому можна редагувати їх за допомогою «Dconf-editor» або «Gsettings». Але проблема в тому, що перший раз після інсталяції на жорсткий диск, користувач має налаштувати параметри клавіатури з-під Англійського інтерфейсу; І вже після цього, можна змінювати параметри, використовуючи вище зазначені утиліти. До першого налаштування після інсталяції, гілки та під-гілки, що відповідають за сполучення клавіш для перемикання розкладок клавіатури, взагалі не створюються.
Можна конфігурувати ікси; Але це теж не надійно, налаштування періодично також злітають...
Тому кращим варіантом, в даному випадку для користувачів, буде роз'яснення, як налаштувати перемикання між розкладками клавіатури з-під Англійського інтерфейсу «MATE». Інші варіанти мають свої побічні ефекти.

artemiy пише:

столкнулся со следующей проблемой:
не могу поставить систему в uefi режиме. ставится только в режиме загрузки с биоса.

Якщо ця проблема спостерігається не лише з версією Ubuntu 18.04, і тим більше якщо це спостерігається і при спробі інсталювати інші Linux-дистрибутиви, то причиною може бути увімкнене так зване безпечне завантаження (Secure Boot). Суть концепції безпечного завантаження в тому, що для перевірки автентичності системи (тобто того що ісошка отримана від розробника), використовується цифровий підпис. Попередньо, звісно, у UEFI-прошивку вже мають бути імпортовані ключі розробника. Якщо при завантаженні ісошки з операційною системою прошивка не знаходить підпису, що відповідає імпортованому ключу, то не дозволяє певні дії...
У будь-якому разі – я б порадив, для початку, вимкнути Secure Boot. У прошивках різних материнських плат, процедура вимкнення є дуже не однаковою. Якщо пошук в інтернеті не дає результату, то раджу звернутися до спеціалістів з технічної підтримки виробника материнської плати.
Якщо є складнощі з отриманням інформації про виробника і модель материнської плати, то ось, на мою думку, найпростіший спосіб:

1. виводимо у текстовик інформацію про свій комп'ютер, за допомогою команди

sudo dmidecode &> ~/1.txt

Результатом виконання цієї команди стане поява у корні домашнього каталогу текстового файла, з назвою «1.txt». Ім'я файла можна вказати інше, як і його розташування;

2. Відкривши текстовик, знаходимо секцію «Base Board Information»;

3. Читаємо рядки нижче. Рядок, що починається зі слова «Manufacturer», вказує на виробника материнської плати. Рядок, який починається словами «Product Name», вказує на модель материнської плати.

Інформацію з цих двох рядків можна використовувати як для пошуку , так і при зверненні до спеціаліста з технічної підтримки.

Максим пише:

2. Розгляньте, будьласка, можливість заміни «Transmission» на «Deluge».

Нещодавно я більш детально розглянув убунтівську реальність в контексті «Deluge». Виявилося, що на відміну від Fedora, де є QT-інтерфейс цього торент-клієнта, в Ubuntu він відсутній. Саме QT-інтерфейс дуже добре доступний. Інтерфейсом GTK користуватися в принципі можна, але розробники не передбачили елементарні речі, такі як переміщення курсора за допомогою клавіш Tab і Shift+Tab, в налаштуваннях «Deluge». Тож доводиться активно використовувати маніпуляції з вказівником мишки. У зв'язку з цим – моя пропозиція стосовно «Deluge» є не актуальною.